Тема страхів у дітей різного віку зараз загострена. Стрес спровокував те, що дитина могла вже давно пройти в своїй «віковій нормі». Нижче - прості дії (які можуть використовуватися і дорослими). Уяви, що навколо тебе сфера, що світиться. Долонями (пантомімою) навколо себе вибудовуємо кордони. Все, що лякає – залишається за цією кулею. Вона складається і з твоєї власної сили та нашої любові. Запропонувати міцно стиснути нашу руку. Сказати – у тобі стільки сили, яка допоможе впоратися із будь-яким страхом. Повертаємо дитину у відчуття «теперішнього» - просимо торкнутись кількох різних по фактурі та температурі об’єктів, знайти 2-3 об’єкти зеленого кольору (зелений сприймається як спокійний, безпечний), випити води, вимовити «брррррррр», зробити якийсь смішний вираз обличчя. Відштовхнути страшний образ руками – відкинути його від себе зі звуком Розтерти долоні, покласти на нирки, розтерти долоні, покласти на ребра, потім, розтерти долоні та простукати своє тіло, ніби вибиваєш килимок. Навчити дитину – що у неї є «чарівна кнопка», що допомагає впоратись із страхом - знаходиться між мізинцем та безіменним пальцем. Уявити, що те, що лякає, ми зменшуємо - до такого розміру, що можна стиснути в кулак, сховати в сірниковій коробці. Крикнути голосно - страх - йди. Я тебе не боюсь! Додати до образу, що лякає, якусь смішну деталь (наприклад, до образу злої людини – бантик, чи величезні вуха слона, чи курячі лапки) Якщо дитину злякав образ, який він бачив у мультфільмі – кіно – картинка страшної події – уяви, що ми відправляємо цей образ назад у мультфільм. В Світ мультфільму, відео. Плескаємо в долоні, ніби «запечатуючи» цей образ знову у мультфільмі. Можна запропонувати – в уяві стерти цей образ гумкою. Якщо дитину налякав страшний сон – після пробудження, як режисери – змінюємо сюжет. Якщо дитину злякав звук – помасажувати вуха, обов'язково сказати – це був звук (такий)…. Все вже минулося. ми в безпеці. Уявити, що страх зменшуємо і кладемо у сейф. Закриваємо сейф на замок, перев'язуємо ланцюгом, мотузкою і відправляємо кудись на далеку планету або під землю, або океан. Важливо пам'ятати: Коли дитина каже, що їй страшно – найбільший її страх, що її не приймуть, висміють. Найдивніший страх ми сприймаємо, як реальний – він є у реальності дитини. і допомагаємо дитині, не знецінюючи її почуття. Якщо ми їй скажемо - нічого страшного немає - вона не перестане боятися. Вона залишиться із стразом наодинці. Будь яка складна ситуація може стати містком для близькості.