Негативний вплив ЗМІ на розвиток дітей та як йому запобігти

Сьогодні важко уявити своє життя без телебачення чи Інтернету. Адже, сучасний світ – світ колосальних можливостей, стрімкого розвитку і високих вимог. І для того щоб встигати за цими змінами і використовувати всі можливості, які нам пропонує прогрес, ми витрачаємо на отримання інформації, розвиток і пізнання себе значну частину часу. А головне – все це відбувається за участю ЗМІ. До того ж, у цей шалений потік інформації, яку не можна осягнути і контролювати, втягнуті діти, які є найсприйнятливішими користувачами. Але на відміну від дорослих, найменші «споживачі» інформації не здатні фільтрувати її, адекватно оцінювати чи завжди обирати корисне. Тому, сьогодні гостро постає проблема впливу ЗМІ на розвиток дітей, а саме того, на скільки корисно те, без чого не уявляють свого життя діти – Інтернет і телебачення. Так, серед негативного впливу ЗМІ та Інтернету на розвиток дітей можна виділити наступне:

• після тривалого перегляду телебачення у відносно нерухомому стані діти можуть відчувати надмірний сплеск некерованої енергії, яка є результатом попередньої гіподинаміки;
• сприйняття уже сформованої реальності на екрані, яка не вимагає «вмикання» уяви призводить до пасивного сприйняття дійсності і позбавлення індивідуальності;
• оскільки зорова пам'ять є домінуючою, тому сприйняття інформації за допомогою зорових аналізаторів, під час перегляду телебачення чи Інтернету, є більш легким, відповідно – менш розвиваючим;
• після перегляду телебачення, гри на комп’ютері, тривалим «зависанням» в соціальних мережах, дітям протягом тривалого часу важко концентрувати  свою увагу, від чого страждає їхнє самопочуття;
• перегляд реклами, для якої характерна інша частота звуку і динаміка подачі, може викликати у дітей відчуття тривоги, актуалізувати потребу бути у безпеці, відчуття самотності і стан емоційної напруги;
• ЗМІ здатні формувати у дітей стереотипи мислення, поверхове сприйняття дійсності, наштовхувати на передчасні висновки та необдумані вчинки;
• мова дітей насичується специфічними словами, значення яких вони не розуміють;
• постійний перегляд сцен насильства, жорстокого поводження в розслабленому стані і під час споживання їжі чи напоїв призводить до зниження чутливості. Тому постійний перегляд фільмів чи роликів, які мають у собі акти насильства призводить до того, що діти починають копіювати жорстокі стилі поведінки, у них знижується емоційна сприйнятливість до чужого болю, з’являється  викривлене сприйняття світу;
• реклама привчає дітей до споживання шкідливих товарів та товарів сумнівної якості;
• тривалий перегляд телевізійних програм в дитячому віці може призвести в подальшому до зниження інтересу до школи, фізичної активності у вихідні дні, проблем з вагою;
• дітям важко розділяти віртуальне, вигадане, яке існує лише на екрані і реальність;
• зображення, які часто змінюються негативно впливають на дитячий зір, роботу серця і мозку, послаблюють увагу;
• надлишок інформації, особливо тієї, яка не відповідає віку, притупляє критичність мислення, здатність адекватно реагувати і оцінювати інформацію, заводить в оману, призводить до психосоматичних захворювань тощо.

Отже, наведені факти вказують на те, що телебачення та Інтернет мають негативний вплив на розвиток дітей. Саме тому, батькам потрібно дотримуватися наступного:

• переглядати дитячі передачі разом із дітьми;
• перш ніж запропонувати дітям перегляд якогось фільму, мультфільму чи ролика потрібно його попередньо переглянути;
• час на перегляд телебачення та користування Інтернетом повинен бути обмеженим;
• в сім’ї мають бути чітко встановленні правила користування Інтернетом;
• пояснювати дітям відмінність віртуального світу від реальності;
• більше спілкуватися і проводити час з дітьми, розповідаючи їм казки, повчальні історії, обговорюючи прочитані книги, залучаючи їх до розвиваючих ігор, відпочиваючи на свіжому повітрі тощо;
• вихідні дні варто проводити активно, обмежуючи себе у користуванні Інтернетом;
• пам’ятати, що краще один раз показати на власному прикладі, ніж десять раз про це розповідати.

Психолог  Тетяна Притуляк