Рекомендації батькам щодо виявлення та запобігання емоційного дитячого насильства
У наш час більшість свідомих батьків прагне виховати емоційно стійку особистість, аби дитина почувалась щасливою та захищеною, однак жодна дитина не є застрахованою від непередбачуваних ситуацій, що можуть вплинути на її психологічний стан.
Психологічне, або емоційне насилля є часто прихованим явищем, на противагу фізичному насиллю, ознаки якого помітити значно простіше.
Ознаки в поведінці дитини, яка піддається психологічному тиску або емоційному насильству, можуть бути різноманітними. Ось деякі з них:
- Зміни в настрої - часті прояви тривоги, депресії або агресії, відчуття безнадійності або безпорадності;
- Соціальна ізоляція - уникання спілкування з однолітками або відмова від участі в групових заходах, відсутність друзів або труднощі у встановленні нових знайомств;
- Проблеми з самооцінкою - негативне ставлення до себе, часті самокритичні думки, відчуття неповноцінності або невпевненості у власних силах;
- Зміни в поведінці - апатія або втрата інтересу до раніше улюблених занять, зростання агресивності або дратівливості;
- Фізичні симптоми - часті скарги на головний біль, біль у животі або інші соматичні симптоми без медичних причин, погіршення сну (безсоння або надмірна сонливість);
- Проблеми з навчанням - зниження успішності в школі, труднощі з концентрацією уваги, пропуски занять без зрозумілих причин;
- Неправильна реакція на критику - надмірна чутливість до зауважень, навіть незначних, відчуття провини за незначні помилки;
- Поведінка, що викликає занепокоєння - спроби самопошкодження або інші небезпечні дії, використання наркотиків або алкоголю як способу втечі від проблем;
- Секретність та замкнутість - бажання приховувати свої думки та почуття від батьків або близьких, небажання ділитися інформацією про своє життя;
- Відсутність емоційної реакції - беземоційний вираз обличчя, відсутність радості чи сміху, відчуженість від сім'ї та друзів.
Що ж робити батькам, які помічають такі симптоми у своїх дітей та підозрюють, що дитина зазнає психологічного насилля? Ось декілька рекомендацій:
- спостерігайте за емоційним станом дитини: звертайте увагу на зміни в настрої, поведінці та соціальних взаємодіях дитини, відзначайте, чи є у дитини тривожність, депресивні симптоми або агресивність;
- намагайтесь спілкуватись з дитиною відкрито: заохочуйте дитину ділитися своїми почуттями та переживаннями, слухайте її без осуду та використовуйте запитання, щоб допомогти дитині висловити свої емоції, на кшталт: "Як ти почуваєшся, коли це трапляється?";
- навчіться самі та навчіть свою дитину розпізнавати ознаки емоційного насильства: навчайте дитину розпізнавати негативні коментарі, маніпуляції чи приниження у спілкуванні з іншими, обговорюйте ситуації, коли хтось може відчувати себе приниженим або некомфортно;
- працюйте із самооцінкою дитини: заохочуйте її до самовираження через творчість, спорт або інші захоплення, відзначайте досягнення дитини, щоб підвищити її впевненість у собі;
- встановіть межі і правила, аби дитини розуміла, які моделі поведінки є неприйнятними (наприклад, приниження, маніпуляції, агресія): поясніть дитині, чому важливо поважати інших і себе, демонструйте свою позитивну модель поведінки.
Якщо ви підозрюєте, що дитина піддається емоційному насильству (в школі чи вдома), зверніться до спеціаліста - рання інтервенція може суттєво поліпшити ситуацію і допомогти дитині подолати труднощі. Підтримуйте контакти з вчителями та шкільними психологами для моніторингу ситуації.
І пам’ятайте – емоційний тиск та психологічне насильство таке ж небезпечне, як і інші види насилля, не нехтуйте психологічним здоров’ям вашої дитини
Психолог Палацу