Чорний цвіт у квітучій Україні

#ДистанційнаРобота_Позашкілля
Гурток журналістики

Чорний цвіт у квітучій Україні

Сім із семи можливих. Такий рівень небезпеки привласнили Чорнобильській катастрофі за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES). 34 роки тому, а саме 26 квітня 1986 року об 01:23:47, на ЧАЕС відбулося два хімічних вибухи, наслідки яких відчув увесь світ.
Звісно, перше питання: яка ж причина? Спершу вважали, що в цьому винні тільки самі працівники та їхнє недбале ставлення до обов’язків. Але згодом стало зрозуміло, що основна проблема полягала в неправильній конструкції станції і лише потім, у певній мірі, – недостатньому інформуванні персоналу. Отже, якщо коротко, то за кілька днів до аварії було вирішено провести невеликий експеримент під час відключення четвертого енергоблоку для поточного ремонту. Вчені хотіли перевірити, чи можна буде використовувати енергію в ньому як альтернативне джерело живлення при зупинці роботи зовнішнього енергопостачання. Але тоді несподівано рідина, яка охолоджувала механізм, випарувалася, тиск став надто високим і через невправність оператора потужність енергоблоку впала до 30 МВт (а мала бути не менше 700 МВт). Внаслідок цього відбувся перший вибух, а за дві секунди – наступний.
Незабаром прибули перші пожежники-ліквідатори, але вони могли мало що зробити. Вогонь на станції палав 10 днів, і лише тоді, засипавши енергоблок сумішшю піску, глини, бору та інших речовин, вдалося як-не-як загасити пожежу. Найжахливішим залишається те, що влада навідріз відмовлялася інформувати людей про катастрофу. У великих містах мирно готувалися до свята 1 травня, яке не думали скасовувати. Навіть при евакуації із 10-кілометрової, а згодом і 30-кілометрової зон людям казали, що це все лише тимчасово і вони зовсім скоро повернуться додому.
Близько двох мільйонів постраждалих, 60 тон викинутих радіоактивних речовин у повітря і катастрофічні наслідки для всієї планети. Ось що принесло людству неуважне ставлення до такого потрібного і небезпечного водночас «блага» – ядерної енергетики. Ми відчуватимемо вплив аварії ще довгі роки, і пам’ять про жахливі тогочасні події буде йти поруч. Будемо пам’ятати про людей, які пожертвували всім – відважних ліквідаторів, що ціною свого життя хоч трохи зменшили непоправну шкоду від трагедії!
Пам'ятаємо!

Анна Крижанівська,
гурток журналістики КЗ "ВМПДЮ"